Вчитель правознавства та ДПЮ Покатілов Володимир Сергійович

10.12.2015 р. в день прийняття Декларації прав людини учні 10 класу провели, для молодших школярів, екскурсії по правам дітей.

Доповідь на районній конференції 29.08.2015 р.

Військова агресія щодо України, бойові дії на її Сході гостро нагадали всім нам про такий навчальний предмет у шкільних програмах, як «Захист Вітчизни» (ЗВ). Допризовну військову підготовку юнаків у старшій школі в часи радянські вважали одним із головних предметів, адже тоді в кожній середній школі була посада керівника допризовної підготовки юнаків (ДПЮ). Він і знаходився у центрі шкільного військово-патріотичного виховання.

Військова терористична та диверсійна інтервенція щодо України з боку північного сусіда засвідчила, що ЗВ в Україні повинен стати предметом дуже важливим. Розслаблятися на найближчі десятиліття нам не варто. Отже,  на мою думку, як кадрового військового, викладача військової підготовки протягом 27 років, педагогічним колективам нашого району, під неухильним керівництвом директорів, потрібно:

1) звернути увагу на кадрове забезпечення. Це питання  повинно стояти на першому місці. Військову справу має  читати тільки спеціаліст, так як викладання будь-якого навчального предмета некомпетентним фахівцем містить у собі набагато більше шкоди, аніж користі.

2)  у 2015-2016 навчальному році кількість навчальних годин для «Захисту Вітчизни»  міністерство освіти збільшило. Хочу звернутися до керівників навчальних закладів про цільове використання 9 годин позакласної роботи, при цьому звернути увагу не тільки на стрілкові гуртки, а і на  військово – патріотичну роботу. Патріотизм учнівської молоді повинен грунтуватися на знанні історико-культурних традицій народу, героїзмі  його захисників, воїнів Київської Русі, українського козацтва, січових стрільців, борців із німецьким фашизмом, героїв майдану небесної сотні,на патріотизмі тих молодих людей,які захищають народ сходу України. Цю роботу повинен виконувати не тільки викладач ЗВ, а ввесь педагогічний колектив під керівництвом директора навчального закладу , адміністрації.

3) із року в рік ми спостерігаємо, що все менше і менше випускників  обирають професію військового, що свідчить про недостатню роботу в цьому питанні.

4) звертаюся до керівників навчальних закладів з проханням звернути увагу на зміцненні матеріально – технічного оснащення кабінетів ЗВ, а в школах,  де таких кабінетів не має – терміново їх обладнати .

5) відродити  військово – спортивні  ігри:  «конкурс строю та військової пісні»,«юнармієць», «зірниця», «сокіл» («джура») та інші.

Я впевнений, якщо в кожній школі робота по військово-патріотичному вихованню підростаючого покоління буде спільною, ми зможемо підготувати та виховати  самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь-яких умовах вступити на захист територіальної цілосності та незалежності України.