 
|
Профорієнтація
24 вересня 2015 року з учнями 11-А класу проведений тренінг з профорієнтації.
З метою виявити причини з яких учні ще й досі не визначились з вибором професії та не намітили план її отримання. Показати учасникам наслідки випадкового вибору професії. Учні проявили високу активність, креативність та непідробну зацікавленість в процесі тренінгу.
Помилка 1. Ототожнення професії зі шкільним предметом Немає таких професій, як фізик або літератор. Це області знань та напрями, за якими можна продовжити навчання, та аж ніяк не самі професії і тим паче не посади. Навіть якщо тобі подобається якась шкільна дисципліна, з цього ще не витікає, що сподобається і пов’язана з цим робота. Помилка 2. Орієнтація на думку випадкових людей Причому людей, які мають вельми непевні уявлення про ту професію, до вибору якої вони тебе підштовхують. Інколи оточуючі дуже люблять роздавати поради, кому і ким бути, навіть якщо їх власні уявлення про світ професій обмежуються лише побутовими, стереотипними судженнями. В принципі, надати обґрунтовану пораду, чи підходить людині та чи інша професія, може лише той, хто дуже добре знає саму професію (володіє досвідом роботи в цій сфері) та людину, а також спеціалісти з професійної орієнтації. Помилка 3. Вибір професії за зовнішнім враженням Такий вибір помилковий тим, що людина не враховує, чим їй реально належить займатися більшу частину робочого часу. В багатьох видах діяльності на виду опиняється лише «верхівка айсбергу», але не досить помітна гігантська підготовча робота, яку доводиться виконувати, щоб на цю вершину потрапити. Наприклад, для спортсмена успішний виступ на змаганні – момент тріумфу. Він стає відомим, йому аплодують, саме в цей момент його знімають телекамери. Однак глядачі куди рідше бачать всю ту гігантську «чорнову» тренувальну роботу, яку слід виконати, щоб потрапити на цю вершину. Помилка 4. Вибір професії «за компанію» Це вельми розповсюджена ситуація. Багато людей керуються принципом «мій друг хоче отримати певну професію, значить, і мені потрібно». Іноді цей вибір може виявитися вдалим – адже товаришують та збираються в компанії, як правило, люди з більш менш схожими можливостями та інтересами. Однак частіше все ж таки виходить інакше: обрана таким чином професія більш менш підходить тому, хто є ініціатором (адже для нього це усвідомлений вибір), а ось його компаньйонам – не дуже. До речі, часто вибір професії «за компанію» пов'язаний з тим, що молода людина не достатньо впевнена в собі, не готова взяти на себе відповідальність за свій вибір. Помилка 5. Недостатнє врахування своїх здібностей При великому бажанні, витративши багато часу і сил, можна стати спеціалістом навіть в тому, до чого здібностей зовсім немає. От тільки вельми посереднім. А якщо б ці зусилля були направлені на те, що відповідає здібностям, досягнуті результати виявились би кращими. Помилка 6. Перенесення відношення до людини на відношення до її професії Буває, що професія починає подобатися, тому що нею займається людина, яка тобі симпатична. А буває і навпаки: одна єдина зустріч з неприємним, відштовхуючим представником якої-небудь професії може налаштувати людину проти цього роду занять. Коли відношення до людини переноситься на сприйняття її роботи, формуються стереотипи: побачиш одного-двох представників певної професії, які володіють певними особистісними якостями, і починаєш думати, ніби вони властиві й іншим представникам даної професійної сфери. А це далеко не завжди так, адже в основі подібного стереотипу лежить невиправдано велике перенесення окремого досвіду спілкування на широку і різнорідну групу людей. Помилка 7. Вибір виключно за ознакою престижності На професії, як і на більшість інших життєвих явищ, існує мода. Це тимчасова перевага певних смаків, думок, точок зору. Без причини вона не виникає, але не завжди саме те, що модно, виявляється кращим чи найбільш підходящим тобі особисто. В області професійного самовизначення мода проявляється як масовий вибір молоддю певних професій, сприйняття їх як найбільш престижних, що часом зовсім не відповідає їх реальній затребуваності. Колись всі школярі хотіли бути космонавтами, потім – фізиками-ядерниками, потім – банкірами та брокерами. Мода на професії змінюється доволі швидко, і, скоріш всього, до того моменту, коли закінчите професійне навчання і почнете працювати, модними стануть зовсім не ті професії, що зараз.
7 кроків до вирішення проблеми 1 . Складіть таблицю професійних уподобань. Обираючи професію, людина вибирає не тільки спосіб добування грошей, а й соціальне середовище, спосіб життя. Запропонуйте дитині подумати над тим, яким вимогам, на його думку, повинна відповідати його майбутня професія. Складіть максимально докладний список таких вимог (рівень заробітної плати, характер та умови праці, престижність, зайнятість, реальне працевлаштування і т. д.). Впишіть ці пункти в стовпчик, а в рядки - назви професій, що здаються дитині найбільш привабливими. Заповнюючи таблицю, порівнюйте вимоги і професію, якщо вони співпадають, ставте в цій клітинці плюс, якщо ні - мінус. Проаналізуйте, яка професія набрала плюсів найбільше. Можливо, саме в цій галузі дитині і варто шукати своє покликання. 2 . Розширюйте знання про професійному світі. Щоб вибирати, потрібно знати, з чого вибирати. Між тим очевидно, що життєвий досвід підлітка обмежений, його уявлення про трудову діяльність уривчасті, а часом і нереалістичні. Наприклад, багато старшокласників стверджують, що збираються стати менеджерами, але на питання про те, що це за робота, виразно відповісти не можуть. Інші змішують поняття «професія» і «посаду», наприклад заявляють: «Хочу бути начальником». Хтось каже, що любить грати в комп'ютерні ігри, отримувати інформацію з Інтернету, тому хоче стати програмістом. Але програміст - аж ніяк не просто користувач комп'ютера. Завдання батьків - виступити експертом, поділитися тією інформацією, якою вони володіють, розповісти, що являє собою та чи інша професія, які обмеження вона накладає. До профорієнтаційної роботи можна залучити друзів і знайомих. Наприклад, якщо ваше чадо подумує, чи не стати йому юристом - і серед ваших знайомих якраз такі є - варто попросити їх поспілкуватися з вашою дитиною, навіть зводити його до них на роботу. Досвід подібного спілкування може змусити підлітка задуматися про те, наскільки його уявлення про обрану спеціальность відповідають дійсності. 3 . Більше інформації! Активно (і разом з дитиною !) Збирайте інформацію про ринок праці, про нові та перспективні спеціальності. У цьому можуть допомогти довідники, професійні журнали, а також інтернет-сайти. Іноді в подібних виданнях дитина знаходить професію, про існування якої вона не здогадувалась (і навіть не здогадувалися його батьки!). 4 . Від слів - до справи. Але не варто обмежуватися тільки розповідями і розмовами. Всі ми знаємо, що підлітки досить скептично ставляться до думки дорослих, особливо батьків. Набагато важливіше безпосередній досвід. Якщо дитину зацікавила якась професія, запропонуйте йому «прорепетирувати» її в профільному гуртку, секції, класі. 5 . Запропонуйте дитині пройти профорієнтаційне тестування. Щоб вибрати професію, необхідно не тільки розбиратися в світі існуючих професій, але перш за все пізнати себе - свої особистісні якості, здібності, прагнення. Адже очевидно, що кар'єрних висот людина швидше доб'ється в тій справі, яке, з одного боку, йому цікава, а з іншого - відповідає його здібностям. Наприклад, дизайнеру важливо мати зорову логіку та образне мислення, журналісту - вміння помічати деталі і уміло викладати думки, інструктору з фітнесу - фізичну підготовку та організаторські здібності і т. д. Існує багато тестів, які дозволяють визначити професійні інтереси, особистісні особливості, здібності старшокласника і співвіднести ці параметри один з одним. Однак треба мати на увазі, що мета таких тестів - не видати готову відповідь на питання «ким бути», а «запустити» процес самопізнання, допомогти дитині розібратися в тому, яка вона за складом характеру, до чого у неї є схильності, а до чого немає. І ні в якому разі не можна вважати отримані результати і висновки однозначно вірними. 6 . В інститут - на екскурсію. Непогано зводити дитину на «день відкритих дверей» в ВУЗ - і бажано не в один. Не надавайте таким походам надмірне значення - адже зовсім не обов'язково, що саме тут ваш отрок захоче провести свої студентські роки. Ідіть до ВУЗу просто як у музей - подивитися, поспілкуватися, відчути «моє - не моє». 7 . Обговорюйте альтернативи. Говорячи з дитиною про майбутню професію, не зациклюйтеся на одному варіанті. Як правило, сам підліток про запасний аеродром не замислюється, тому для батьків важливо поставити перед ним питання: що він робитиме, якщо йому не вдасться реалізувати намічене? Наявність альтернативи дозволяє знизити у дитини напругу і тривогу. Можна запитати прямо: «А чим ти збираєшся займатися, якщо у тебе не вийде стати економістом?» А можна обговорювати цю проблему стосовно до третіх осіб: «Уявляєш, Андрій все життя мріяв стати футболістом, готувався до спортивній кар'єрі, але отримав травму, і йому довелося піти. Тепер він думає, ким бути». Помилка - теж досвід!
|
